Пневмонії
(клінічні варіанти перебігу)
У відповідності з сучасними уявленнями пневмонія – це поліетіологічне інфекційно-дихальне захворювання легень із залученням в патологічний процес респіраторних відділів і обов’язковою наявністю внутрішньоальвеолярної запальної ексудації. В Х міжнародній класифікації хвороб (МКХ) пневмонії чітко відокремлені від інших вогнищевих уражень легеневої тканини неінфекційної природи.
З числа пневмоній виключені захворювання легень, які викликані фізичними, хімічними чинниками, такі, що мають алергічне походження або обумовлені порушенням кровоплину у легенях. З рубрики пневмоній вилучені також зміни в легенях, які виникають при висококонтагіозних інфекціях, вони розглядаються в рамках відповідних інфекційних захворювань (кір, червоничка, грип тощо).
Термін “гостра пневмонія” тепер не використовується, оскільки вважається , що пневмонія сама по собі є гострим інфекційним процесом. Термін “хронічна пневмонія” вийшов із вжитку.
паренхіматозне
Пневмонія є дуже поширеним захворюванням, в середньому показник поширеності її складає 15%. У групі неспецифічних захворювань легень на пневмонію припадає 30% всіх випадків. Трива лість тимчасової непрацездатності при пневмонії коливається в межах від 12,7 до 45 днів.
Показник смертності внаслідок пневмонії коливається від 20-22 на 100 тис. населення у США до 32,5 у Японії та 77,2 на 100 тис. населення у Великій Британії.
Етіологія пневмонії.
Найбільш частими збудниками пневмонії є: Streptococcus pneumoniae, грамвід’ємні аеробні бактерії, Staphylococcus aureans, Mycoplasma pneumoniae, Chlamidia pneumoniae, Legionella spp., респіраторні віруси, Haemophilus influence, Moxarella catarralis, ендемічний гриб P. auruginosa.
З метою ідентифікації збудників пневмонії досліджують харкотиння, бронхіальні змиви і трахеобронхіальний аспірат. Харкотиння слід досліджувати зранку – не пізніше 1 години після його відкашлювання. Перед дослідженням харкотиння треба обробити за методом Мульдера. Для цього беруть клаптик харкотиння і старанно промивають його в стерильному ізотонічному розчині натрію хлориду послідовно у трьох чашках Петрі по 1 хв. у кожній. В такий спосіб змивають з поверхні клаптика харкотиння мікроби, які потрапили в нього з верхніх дихальних шляхів та ротової порожнини. Зазвичай для виключення випадковості використовують не менше 3 клаптиків харкотиння .Одночасно з посівом з цих же клаптиків роблять мазки для бактеріологічного дослідження (забарвлюють мазки окремо за Гімзом і Грамом).
Бактерії, які знаходяться у харкотинні, можуть бути патогенними (пневмокок, паличка Пфей фера), умовно–патогенними (золотистий стафілокок, гемолітичний стрептокок, протей, тощо) і непатогенними.
Визначають також кількість мікробів в 1 мл харкотиння. Етіологічне значення мають також ті мікроби, які висіваються з дихальних шляхів у високих концентраціях (106 -108). Показник ≤10³ характерний для супутньої мікрофлори, показник 104-106 дозволяє запідозрити причинне значення даного мікроба (або їх асоціації) у розвитку пневмонії.
В респіраторні відділи легень інфекція поступає зазвичай бронхогенним шляхом (інші шляхи не мають практичного значення). Поширенню інфекції у нижні дихальні шляхи сприяють переохолодження, сп’яніння, наркоз, подразнюючі дихальні шляхи гази, порох.
Патогенез
У патогенезі крупозної ( долевої, лобарної) пневмонії виділяють чотири стадії.
І стадія – припливу. При цьому спостерігається гіперемія легеневої тканини, стаз крові в капілярах. Триває ця стадія від 12 годин до 3 діб.
ІІ стадія – червоного спечінкування (ущільнення) легені. Патогенетичні механізми: діапедез еритроцитів, поява випоту у альвеолах. В ексудаті багато фібрину, згортання якого призводить до безповітряності легеневих альвеол, посилює ущільнення легені (гепатизація).Тривалість цієї стадії від 1 до 3 діб.
ІІІ стадія – сірого спечінкування. В цій стадії діапедез еритроцитів припиняється, у випоті, крім фібрину, знаходять альвеолярний епітелій і лейкоцити (велика їх кількість н...
